Студент Фахового коледжу зв’язку та інформатизації ДУІТЗ Ілля Арсеньєв: з часом на «ти»

Нещодавно в Державному університеті інтелектуальних технологій і зв'язку за підтримки факультету інформаційних технологій та кібербезпеки відбулася весела та цікава сесія настільної гри «TimeUp». Це не просто настільна гра, а й ефективний інструмент для опанування кращих методів управління часом, який відкриває перед студентами можливості для досягнення балансу в щоденному житті. Проєкт «TimeUp» у межах молодіжної програми UPSHIFT реалізується за підтримки ЮНІСЕФ, уряду Японії та команди Лідери Думок. Розробили проєкт юні одесити, серед яких студент першого курсу ВСП «Фаховий коледж зв'язку та інформатизації ДУІТЗ» Ілля Арсеньєв. 15-річний студент навчається за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення». Ілля Арсеньєв – творча людина, з дитинства займається музикою та живописом: гарно малює, співає, віртуозно грає на піаніно та гітарі. А ще він активно займається громадською діяльністю.

  

 - Ілле, що ти маєш на увазі під поняттям «тайм-менеджмент»?

 - Тайм-менеджмент – це підхід до організації часу та керування своїм часом. Багато людей думають, що це просто якийсь метод, який ти повинен використати у своєму житті. Ні, це ціла система методів та система певних дій. Взагалі це – організація свого часу, яка складається з методів, справ, якихось рішень, знань, і все це об’єднується разом та утворює тайм-менеджмент.

 - Тобі 15 років, а коли ти зацікавився цим поняттям?

 - Ви знаєте, дуже дивно таке казати, але я завжди з часом дружив. З першого класу в мене були школа в першу зміну, потім – музика та «художка». Потрібно було скрізь бігати: встигати робити домашнє завдання, відвідувати тренування, плавання, вчити англійську. Якось з дитинства я сам привчився до того, що мені потрібно розпоряджатися часом так, щоб такий графік не став на заваді здоров’ю, і це дуже важливо. Ось так з дитинства я організовую свій час сам, вирішую, планую.

 - Як саме ти це робиш?

 - Тримати все в голові – це найважче, що може бути: одне забув, інше прострочив, те не встигаєш. Буквально на початку минулого року я прийшов до того, що все потрібно записувати. Це різні форми: може бути папір, блокнот, календар, список справ у нотатках, будь-яка форма запису, тому що все тримати в голові неможливо. Так я структурую й аналізую свій день. Я виписую всі свої справи на день, зазначаю тривалість, важливість, пріоритети та ставлю зранку до 12 години дня найважливіші завдання, які в мене є. Наприклад, зранку – розумова робота, вдень у мене – творчі завдання, а ввечері – більш технічна/механічна робота, така як домашня або повсякденна робота чи обов’язки, які я не встиг закрити зранку.

 - Тобто ти проводиш такий собі аудит дня і вже зранку чи ввечері складаєш план на наступний день?

 - Є різні види планування. Це може бути місяць, тиждень, день, пів дня. Тобто потрібно розуміти, що наприкінці кожного етапу ти плануєш наступний: кожного дня – наступний день, кожного місяця – наступний місяць. У мене це працює саме так. Я маю плани на рік, на місяць, на тиждень та на день.

 - Як ти вважаєш, наскільки плани допомагають жити, тримати себе в певних межах і все ж таки досягати тієї мети, що ти ставиш?

 - Насправді тут дуже впливає психологія, планування допомагає розподілити свою психологічну концентрацію. Чим більше ти розплануєш, тим більше уваги ти зможеш приділити якомусь завданню.

 - Тепер розкажи, будь ласка, про гру.

 - У дев’ятому класі я входив до складу парламенту старшокласників. Це така організація, яка утворюється з президентів шкіл. Кожна школа має свій шкільний парламент, до якого обирають найактивніших членів шкільної громади. У 2023 році ми дізнались про UPSHIFT. Це програма для молоді, молодіжних проєктів. Вона надає гранти та фінансування, реалізується за підтримки ЮНІСЕФ (японського уряду). Ми подали заявку з думкою, що не вистачає у молоді навичок з тайм-менеджменту, не вміють вони розподіляти життя, час. Ми пройшли конкурсний відбір, потрапили на спеціальний тренінг, на якому ми чітко прописали проблематику, цільову аудиторію, зрозуміли, яке рішення ми хочемо зробити. І саме на етапі будкемпу ми зрозуміли, що хочемо зробити гру. Це повинна бути фізична гра, тому що зараз століття технологій, наші ровесники багато часу проводять за комп’ютерами. А фізична гра надасть можливість подивитися на інших людей, поспілкуватися. Тому що з часів карантину, а тепер війни саме фізичного контакту нам усім не вистачає: розмов з сім’єю, з друзями, зі знайомими, з незнайомцями дуже мало. І ми вирішили зробити саме фізичну гру на концепції всім добре відомої гри «Монополія». Ми прописали проєктну заяву, і нам схвалили 80 тисяч гривень на реалізацію цього проєкту. Ми винайняли тренера з тайм-менеджменту, вибрали три найефективніші методи, впровадили в концепцію Монополії, адаптували. Протестували гру на своїх друзях. Усім дуже сподобалася концепція. Після цього ми найняли дизайнера для оформлення гри. Все вийшло таке кольорове, таке яскраве. Потім надрукувати перші 125 примірників. Мета гри – досягнути балансу між чотирма сферами життєдіяльності: здоров’я, робота, вільний час і контакти. Контакти – це друзі, сім’я та спілкування. Ми почали розповсюджувати гру в Одесі. На цей час уже понад 400 людей, які не тільки пограли у гру, але й щось корисне для себе винесли з правильної організації свого часу.

 

 - Ти постійно кажеш «ми». А хто ці «ми»?

 - Ми – команда. Чому я казав про парламент старшокласників, бо саме там ми здружились: я, Юліана Федорова та Каріна Паярка. Ми втрьох були президентами своїх шкіл. Ми вирішили створити команду та втрьох працювали протягом усього цього часу. Дівчата в цьому році закінчують свої ЗВО.

 - Ти сказав, що вже понад 400 людей грали в «TimeUp» і, можливо, грають старші за тебе люди. Як взагалі ставляться до гри та її концепту?

 - Найстарший вік наших гравців – десь 70 років. Ми завітали до пенсіонерів, яких запросив БФ «Тримай». Зворотний зв’язок був дуже крутий, їм дуже сподобалось, таке начебто повернення в дитинство. Вони змогли пограти, пригадати з посмішкою своє життя, поговорити з іншими. Якщо казати про 20-30-річних, то їм теж дуже подобається грати, тому що вони для себе виводять паралелі свого життя, знаходять підказки щодо життєвого балансу. Вважаю, що наш проєкт приносить користь, найперше тим, що відриває гравців хоча б на кілька годин від гаджетів, а також дає підказки щодо керування своїм часом, своїм життям.

 

Ментор Іллі Арсеньєва – доцент кафедри кібербезпеки та технічного захисту інформації, помічник декана факультету інформаційних технологій та кібербезпеки з роботи з партнерами та стейкхолдерами Сергій Стайкуца зазначив, що ДУІТЗ активно співпрацює як з зовнішніми, так і внутрішніми стейкхолдерами. Проєкти, які створюються силами студентів і спрямовані на студентське середовище ЗВО, дають корисні навички та змінюють особистісну ефективність, це надважливо. Особливо коли річ йде про єдиний незворотний ресурс – про час. Коли людина планує час – це про дисципліну, цілі, завзятість і розуміння свого життя. Уже потім це – списки, календарі та матриці. Форма реалізації «непростої теми» через гру Іллі Арсеньєва й команди «TimeUp» – це гарний приклад того, як студенти екосистеми ДУІТЗ можуть створювати та втілювати в життя цікаві проєкти, тим самим приносити користь друзям, близьким та суспільству в цілому!

 

 

+ 0 -
  • 0
  • 701

Добавить комментарий