Історія комп’ютерних вірусів

Власне, як і у всьому прогресивному, всі новітні речі спочатку вигадують талановиті люди, письменники-фантасти та вчені-теоретики – так сталося і з комп’ютерними вірусами.

Вперше про комп’ютерні віруси почали говорити ще у кінці 40х років ХХ століття. Так відомий вчений Джон фон Нейман, читав серію лекцій «Теорія організації складних автоматів» у Нью-Йоркському університеті, у якій мова йшла про автомати чи машини, які зможуть самостійно копіюватись. У подальшому віруси досить часто розглядались у книгах та фільмах в основному з точки зору наукової фантастики. При цьому комп’ютерним вірусам часто надавались певні містичні можливості. Люди вважали, що комп’ютерні віруси матимуть штучних інтелект, зможуть захопити світ та контролювати машини самостійно.

У другій половині минулого століття вчені активно експериментували з вірусами, але це були виключно лабораторні досліди.

Перший вірус у «дикому» середовищі, тобто на комп’ютері реальних користувачів був створений для ПК компанії Apple лише у 1981 році. І зробив це 15-річний юнак, який не переслідував жодної корисливої мети. Нічого поганого вірус не робив, він лише виводив на екран зображення, про те, що комп’ютер заражений вірусом Ель-клоно.

Перші віруси для IBM PC-сумісних комп’ютерів, тобто тих, які ми використовуємо у повсякденному житті, крім Apple-сумісних, створили у 1987 році у Пакистані двоє братів-програмістів, які навіть вказали свої імена, адресу та телефон в коді вірусу. Вони зробили це для того щоб визначити рівень піратства в їх країні, тобто просто хотіли виміряти на скільки часто їх програми будуть копіюватись з одного комп’ютера на інший. Важливо відмітити, що тоді це був абсолютно безневинний вид діяльності.

Далі за ідею створення комп’ютерних вірусів вже більш активно вхопилась молодь, цих підлітків прийнято називати – кіберпанками. Їм поступово стало не цікаво писати прості віруси, хотілось себе проявити, стати відомими і так з’явились перші деструктивні комп’ютерні віруси – головною метою яких було повне знищення інформації на комп’ютері. Саме цей тип вірусів дуже сильно налякав світову спільноту і фактично спонукав до створення антивірусної галузі як такої.

У 1987 році почались перші серйозні епідемії. Наприклад, вірус «Єрусалим», який отримав назву міста, в якому його було знайдено. Цей вірус кожну п’ятницю 13-го числа видаляв всі файли, які можуть бути запущені на комп’ютерах користувачів, а оскільки Інтернету тоді не було, то і нізвідки було завантажити нові файли. Епідемія була настільки серйозна, що у багатьох компаніях було заборонено вмикати комп’ютери в п’ятницю 13-го числа.

Далі віруси поступово розвивались, з’явились віруси практично для всіх існуючих операційних систем. Є віруси для Unix, Linux, Windows, Android, MacOS, Symbian, iOS та інших. Практично під усі типи операційних систем, які дають можливість встановлення додаткового програмного забезпечення, існують віруси. З’явились перші поліморфні віруси, тобто віруси, які можуть змінювати свій код після зараження нового файлу, шифровані віруси, з появою мереж, з’явились взагалі нові види шкідливих програм: мережеві хробаки, троянські програми, завантажувальники, руткіти, але про них ми поговоримо детальніше дещо пізніше.

З появою операційної системи Windows 95, розробники цієї ОС заявляли, що для неї взагалі не можливо створити віруси і вона буде найбільш захищеною. Але вже через 3 місяці керівництву Microsoft показали, що вони досить сильно поспішили з такими гучними заявами.

Варто згадати декілька найбільш гучних випадків заражень у світовій історії.

У 1995 році почалась епідемія вірусу «Чорнобиль», інша його назва –WinChih. Чому Чорнобиль і чому він так запам’ятався нам? Цей вірус був небезпечний тим, що кожний рік 26 квітня знищував дані BIOS - це первинна операційна система, на кожному комп’ютері,і фактично виводив з ладу комп’ютер. Здавалось, що створили вірус який може фізично зламати комп’ютер. Але все таки фізично комп’ютер не ламався, просто процедура відновлення BIOS у той час була досить коштовною і інколи простіше було придбати нову материнську платну ніж відновлювати стару.

Знову ж, цікавим є той факт, що автор вірусу був знайдений. Ним виявився мешканець Південної Кореї, він навіть зізнався у скоєному, але оскільки в Південній Кореї на той час не було відповідного законодавства і постраждалих від вірусу в самій Кореї, то автор вірусу не поніс ніякого покарання.

Вже у кінці 90-х років американські компанії активно використовували електронну пошту як основний засіб документообігу. У 1999 році була поширена епідемія мережевого хробака «Меліса», який розповсюджувався по електронній пошті, заражаючи комп’ютери, при чому сам по собі він не запускався і не завдавав шкоди комп’ютеру. Він просто сам пересилався на всі адреси, із книги контактів. Практично користувачам надходив лист від знайомого з повідомленням: «Ой подивись, який цікавий файл». У разі запуску файлу активувався сам вірус і розсилав далі подібні повідомлення. Тобто, по суті, перші віруси запускали самі користувачі. При тому що сам хробак не виконував шкідливих функцій безпосередньо на комп’ютерах – масовість розсилок створила дуже серйозне навантаження на корпоративні поштові сервери. Як наслідок, ряд компаній були просто паралізовані, оскільки документообіг було заблоковано.

Виходили нові операційні системи і створення вірусів для них було і є досить серйозним викликом для зловмисників. Так, існувала думка, що не існує вірусів для операційної системи Linux та Unix, але вірусів для них також було написано досить багато. У 2000 році почалась епідемія вірусу RedLove для операційної системи Linux. Найбільш важливим тут було те, що вірус використовував для зараження вразливість в самій операційній системі і міг вільно розповсюджуватись між комп’ютерами в мережі, а оскільки користувачі Linux не користуються антивірусами, то боротись з епідемією довелося близько року і зараженими виявились сотні тисяч комп’ютерів.

У різні часи було багато міфів про комп’ютерні віруси. Ще коли я був студентом і монітори були з електронно-променевими трубками, існував міф, що існує вірус який може звести промені в центр екрану, пропалити екран та вбити людину, яка сидить перед монітором. Також був міф, що існують віруси, які можуть знищити жорсткі диски, спалити процесор та оперативну пам’ять комп’ютера і так далі. Як правило всі містифікації ідуть навколо можливості комп’ютера впливати на оточуючий світ. Навіть була думка, що існують віруси, які можуть показати на екрані таку кольорову гаму, яка могла б вбити користувача, або принаймні звести його з розуму. Насправді все це – містифікація. Ніякими такими можливостями віруси не володіють.

Ще одна містифікація, яку приписують вірусам – це можливість розмножуватись у фантастичних умовах, мало не поклавши заражену флешку біля комп’ютера. Але ми маємо розуміти, що вірус це програма і він підпорядкований усім правилам, які властиві комп’ютерним програмам.

Хоча в реальному світі користувачу доволі складно розібратись де може бути вірус, а де – ні. Наприклад, ще 10 років тому панувала думка, що у файлах зображень, вірусів бути не може. І якщо Вам надійшло зображення, і ви його відкриєте, то заразитись Ви не зможете. Але вже через декілька років була знайдена вразливість в ряді форматів графічних файлів, яка дозволяла при відкритті картинки певними переглядачами запускати так званий шел-код вірусу, який активував троянську програму, що встановлювалась на комп’ютер.

То ж якщо зараз, відкривши певний формат документу заразитись вірусом не можна, це не означає що це не може стати можливим вже через тиждень. І якщо Ви не професіонал, який слідкує за останніми новинами в галузі, краще виходити з того, що будь-яка Ваша дія, направлена на відкриття документу чи запуск певної програми, підключення зовнішнього накопичувача, будь-яке посилання, яке Ви можете відкрити з комп’ютера чи мобільного пристрою теоретично може призвести до зараження Вашого комп’ютеру.

Тому, Вам потрібно уникати таких дій у випадку отримання вами сумнівної інформації, з підозрілих джерел. Ще раз наголошую, що Вам варто звертати увагу на те від кого ви отримуєте файли і за яких умов. Інколи краще перепитати у друга в Skype чи дійсно він відправляв вам цей файл чи посилання.

+ 0 -
  • 0
  • 361

Добавить комментарий