Скрізь призму часу – від академіка В.П. Філатова до академіка В.В. Бабієнка
Унікальна виставка мистецьких творів академіків В.П. Філатова та В.В. Бабієнко вперше проводиться у музеї при Інституті очних хвороб та тканинної терапії імені академіка В. П. Філатова Національної академії медичних наук України.
Як зазначили організатори виставки, два відомих одеських лікарі, чий творчий та професійний шлях був розділений кількома десятиліттями та проходив у різних соціально-політичних системах, знайшли для себе загальну тему художнього самовираження, відчули гостру необхідність реалізації своїх творчих амбіцій у образотворчому мистецтві.
Для реалізації своїх ідей обидва лікаря-художника, з юних років відчуваючи інтерес до творчості, літератури, поезії, музики, обрали живопис, що об’єднує минуле та сьогодення.
«Які прекрасні ви, поля, якій дивний ти, ліс, які чудові ви, небеса, які чарівні ви, охмари, які загадкові ви, зірки, яка таємнича ти, Луна, яка дивовижна ти, природа, скільки раз ти брала мою душу на свої руки й качала її у хвилини дитячої радості, й заколисувала її, стару, хвору, у години горя та страждання. Більшість людей зображувала тебе, мати моя природа, й натхненним словом, й чудовими фарбами, й хапаючими за серце звуками», - зазначав у своїх мемуарах академік Володимир Петрович Філатов.
Саме поїздки до місць, де природу збережено у первозданному вигляді, сприяють появі картин, віршів, сповнених радістю життя.
«Відчуваю потребу писати пейзажі недоторканого, незайманого характеру, без елементів урбанізму та без присутності результатів діяльності людини», - говорить наш сучасник, академік Володимир Володимирович Бабієнко.
Двох академіків також об'єднує і бажання «поспішати жити», встигнути пізнати всі аспекти творчості, осягнути внутрішній зміст самого процесу творення чогось нового, самому створити це «нове». Найчастіше подібне властиве саме лікарям, людям з широким кругозором і нестандартним мисленням, які прагнуть ще за земного життя пізнати істину, адже пізнання істини - основа буття людини.
На запитання, чому пейзажі, написані у жанрі реалізму, як і картини В П. Філатова, ми почули наступну відповідь В.В. Бабієнка:
«Я - лікар, тому ратую за здорову творчість, точно ідентифікую заміну творчості патологією; мені не подобаються патологічні прояви у живопису, які часом позиціонують як високе мистецтво, або як ноу-хау або творчу знахідку. Також я вдячний вищий медичній школі за виховання, завдяки якому у мене сформоване почуття здорового буття».
Володимир Володимирович Бабієнко - доктор медичних наук, доктор філософії, академік Академії наук вищої освіти України, завідувач кафедри гігієни медичної екології ОНМедУ, Заслужений діяч науки та техніки, Заслужений художник України, член Національної спілки художників, учасник всеукраїнських та міжнародних художних виставок, дипломант міжнароної програми «Мистецький Олімп», голова творчого об'єднання художння «Великий Фонтан», член спілки мариністів Одеси.
Володимир Володимирович народився 11 січня 1971 року в сім'ї заслуженого вчителя України, академіка Міжнародної академії освіти та науки, відмінника народної освіти, кавалера ордена Трудової Слави III ступеня та медалі ім. А.С. Макаренка, самобутнього поета та прозаїка Володимира Андрійовича Бабієнка (1947-2022 р. р.), який на той час викладав математику в Долинській загальноосвітній школі. Мати Володимира Володимировича, Любов Миколаївна, також працювала вчителем математики у цій самій школі, була директором місцевої школи молоді.
Сам Бабієнко досі з теплотою та вдячністю згадує про величезний вплив батьків, тим більше що Володимир Андрійович, який з юності захоплюється малюванням, став його першим вчителем живопису.
Потяг до образотворчого мистецтва Володимир Володимирович зазнав ще з раннього дитинства. Спершу це були звичайні для дітей його віку малюнки, але потім батько, який помітив у сина потужний художній потенціал, взявся за його професійне вдосконалення, м'яко та поступово прививаючи йому не лише ази образотворчої техніки, а й бачення натури, що, як відомо, є основою становлення будь-якого художника.
Незважаючи на такий серйозний інтерес до живопису, свою першу освіту Володимир Володимирович здобув, успішно закінчивши в 1990 році Котовське (нині - Подільське) медичне училище за спеціальністю «фельдшер».
Цього ж року він благополучно та з першої спроби вступив на педіатричний факультет Одеського медичного інституту ім. Н.І. Пирогова (зараз - Одеський Національний медичний університет). Однак при цьому Володимир Володимирович не кинув свого захоплення
образотворчим мистецтвом, адже творча особистість відчуває постійну потребу у самовираженні, вже 1994 року вступивши на художньо-графічний факультет Південноукраїнського педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського, де його головним наставником став досвідчений одеський художник С.В. Лозовський, нині, на жаль, покійний.
Після закінчення медичного університету та отримання диплома лікаря Володимир Володимирович Бабієнко займається науковою діяльністю в галузі профілактичної медицини (гігієни), блискуче захищаючи спочатку кандидатську (2004), а потім й докторську (2014) дисертації. Цього ж року він очолює кафедру гігієни та медичної екології ОНМедУ.
Як каже сам Володимир Володимирович: «Мистецтво - моє самовираження. Люди повинні зрозуміти, що світ, у якому вони живуть, набагато багатший, ніж вони уявляють».
З 2005 року В.В. Бабієнко стає членом Національної спілки художників України; у 2011 році, за значний внесок у розвиток національної культури та мистецтва, творчі здобутки та високу майстерність, удостоюється почесного звання Заслужений художник України.
На медичній ниві Володимир Володимирович досягає анітрохи не менших успіхів, будучи автором більш ніж 180 опублікованих наукових праць, 4 монографій, 2 патентів на винахід та 8 підручників та навчальних посібників з питань гігієни та медичної екології для студентів медичних ВУЗів; є лауреатом безлічі почесних відзнак та грамот, кавалером кількох державних нагород.
Крім того, у 2021 році Володимир Володимирович Бабієнко закінчив факультет Публічного управління та адміністрування у сфері охорони здоров?я Одеського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України, здобувши таким чином третю у житті вищу освіту.
