WSJ: яка нова стратегія війни може врятувати Україну
Війна в Україні сягнула критичної точки. Контрнаступ ЗСУ виявився менш успішним, ніж багато хто очікував. Це дало росіянам час окопатися та отримати перевагу. У нинішніх реаліях Україні та її прихильникам варто дотримуватись адаптованої стратегії, що складається з п'яти основних елементів, пише американське видання The Wall Street Journal.
Показово, що ця стратегія досить схожа на той план, який нещодавно виклав у колонці для CNN головнокомаднувач Валерій Залужний.
Перше - Україна має зосередити свої військові зусилля на обороні, вважають автори статті. Києву необхідно утримувати територію, яку він контролює, навіть якщо він готується до контрнаступу. Це, на думку видання, включає Одесу, яка забезпечує доступ до Чорного моря, що є життєво важливим для української економіки, яка залежить від експорту зерна на міжнародні ринки.
Автори також вказують, що українським силам слід створити укріплені оборонні лінії й використовувати сучасні датчики та безпілотники, щоб запобігти новому захопленню земель Росією.
Друге - Україні необхідно зменшити свою залежність від іноземної допомоги, йдеться у публікації. Україна має потужну оборонну промисловість, яка виробляє більше зброї, ніж до російського вторгнення у 2022 році.
Видання нагадує, що Київ підписав понад 20 угод з іноземними партнерами про спільне технічне обслуговування і виробництво озброєнь, що збільшило його промислові потужності всередині країни і за кордоном.
Німецька компанія Rheinmetall і турецька фірма Baykar планують побудувати в Україні заводи з виробництва танків і безпілотників.
Але США в цьому плані відстають, пише WSJ. Вашингтон, на думку авторів публікації, повинен сприяти створенню спільних підприємств з українською оборонною промисловістю, допомагаючи американським оборонним компаніям зменшити ризики ведення бізнесу в зоні бойових дій, а також зменшуючи регуляторні норми, зокрема обмеження на передачу технологій відповідно до міжнародних правил торгівлі зброєю.
Третє - США та інші країни повинні допомогти Україні створити посилену мережу протиповітряної та протиракетної оборони, вказує видання.
Україна має захистити себе від жорстокої повітряної кампанії Росії, а західні союзники - передислокувати системи Patriot з інших частин Європи в Україну, а також разом з Києвом розробляти низькотехнологічні й недорогі засоби захисту від безпілотників та інших видів зброї.
Четверте - Україна має націлитись на російські лінії постачання на сході України та на заході Росії, пише WSJ. Це порушило б російську логістику і ускладнило б зусилля Москви щодо закріплення своїх територіальних здобутків. Водночас США і Європа мають дозволити Україні бити їхньою зброєю по російських військах, які атакують Україну з території Росії. Те ж саме має стосуватися російських ліній постачання і логістики.
П'яте - Україна має посилити загрозу для Росії у Криму. Це передбачає удари на великі відстані, а також спеціальні операції проти російських сил, баз і ліній постачання.
Чому Керченський міст продовжує стояти, залишається загадкою, пише WSJ. Щоб забезпечити можливість цих ударів, США і західні прихильники мають надати Україні зброю більшої дальності з більшим бойовим навантаженням і зняти заборони на використання цієї зброї для атак на війська і логістику на території Росії.
Німеччина повинна негайно надати ракети Taurus, а США – армійську тактичну ракетну систему ATACMS дальністю дії 305 кілометрів, наголошують автори статті.
Крім того, західні союзники повинні надати Україні літаки F-16, озброєні високошвидкісними протирадіолокаційними ракетами, щоб придушити російську інтегровану протиповітряну і протиракетну оборону і дозволити українським ракетам досягати своїх цілей.
На думку авторів, найважливішим центром тяжіння у цій війні може стати Крим. Путін може дозволити собі віддати села на Донбасі, але втрата півострова буде для нього серйозним ударом. Це, можливо, єдиний спосіб переконати його згорнути конфлікт, йдеться в публікації.
Автори сумніваються, що такий підхід призведе до мирного договору чи навіть формальної угоди про припинення вогню, але він може знизити активність бойових дій, що врятувало б життя людей і дало б Україні перепочинок.
WSJ розуміє, що багато хто в Україні і на Заході заперечить, що це також дало б перепочинок Росії, який вона могла б використати для підготовки наступної спроби поглинути Україну. Однак, на думку видання, багаторічні оборонні зобов'язання перед Україною, які розробляють США та інші західні країни, зменшили б цей ризик.
WSJ також вказує, що питання членства України в НАТО не стоїть на порядку денному, доки не буде встановлена стабільна лінія розмежування між українськими і російськими військами і не зменшиться конфлікт.
Автори статті підкреслюють, що вступ до НАТО не призведе до негайного вступу Альянсу у війну з Росією і не зобов'яже його підтримувати будь-які військові зусилля України з повернення окупованих Росією територій. Але міжнародна спільнота продовжуватиме визнавати цю територію українською згідно з міжнародним правом.
Видання проводить аналогії з ситуацією, коли Західна Німеччина приєдналася до НАТО в 1955 році. Тоді виникли схожі чутливі проблеми, які, однак, вдалося владнати.
На думку авторів, лише перспектива членства в НАТО та ЄС дасть президенту Зеленському та українському народу впевненість у тому, що Росія не зможе захопити більшу частину України. Це також забезпечить політичне прикриття, необхідне для прийняття ситуації, коли російські війська тимчасово перебуватимуть на українській території.
WSJ підкреслює, що членство України в НАТО має відображати повний консенсус всередині Альянсу. Автори нагадують, що розбіжності на саміті НАТО в Бухаресті 2008 року дали Путіну зрозуміти, що НАТО не стане на захист України, тим самим "запросивши" його до вторгнення в 2014 році.
Підтримка України – це не благодійність, наголошує видання. Якщо Україна і Захід зазнають невдачі, Росія може досягти успіху в завоюванні України. Путін хоче відновити Російську імперію, а його реваншистські амбіції можуть підштовхнути до вторгнення РФ до країни-члена НАТО. Результатом цього стане війна НАТО і США, чого ніхто не хоче.
