Генерал ЦАХАЛу: Війна з Іраном — це «репетиція» майбутнього конфлікту Китаю та США

Бригадний генерал резерву ЦАХАЛу Еран Орталь стверджує, що нинішні бойові дії проти Ірану є випробувальним полігоном для китайської військової доктрини. Оскільки іранська армія масово використовує китайські технології та тактику «обмеження доступу» (A2AD), Пентагон отримує унікальну можливість проаналізувати вразливості систем, з якими він може зіткнутися у Тихому океані до 2027 року.

За словами генерала, навіть повне знищення офіційного флоту Ірану силами США не вирішує проблему безпеки. Основна небезпека полягає в асиметричних можливостях: швидкісних катерах, безпілотних човнах, мінуванні та берегових ракетних комплексах. Ця мережа дозволяє Ірану реалізувати концепцію «заперечення контролю», де противник не може вільно використовувати море чи повітряний простір. Орталь порівнює це з насиченістю Лівану протитанковими ракетами — загрозу можна мінімізувати контрзаходами, але неможливо ліквідувати повністю.

Перекидання 2500 американських морських піхотинців та десантних кораблів у березні 2026 року свідчить про готовність до активної фази. Орталь виділяє два стратегічні завдання для контингенту США (CENTCOM):

1. Захоплення острова Харк: Встановлення контролю над ключовим логістичним вузлом Ірану.

2. Наземна операція за ураном: Вилучення 450 кг збагаченого урану, захованого в гірських укріпленнях. Генерал наголошує, що ліквідувати цю загрозу лише авіаударами неможливо — потрібне фізичне захоплення об’єктів спецпризначенцями.

Китай уважно спостерігає за конфліктом, оцінюючи стійкість своїх копій озброєння та методів управління. Хоча китайська армія значно вища за іранську за рівнем організації, вони поділяють спільну логіку дій: блокування доступу для флоту США та нанесення точкових ударів по критичній інфраструктурі. Послаблення Ірану сьогодні є стратегічною вигодою для США, оскільки це усуває потужного союзника КНР на південному фланзі майбутнього театру бойових дій у Тихому океані.

На відміну від Гази, де інфраструктура готувалася «Хамасом» як поле бою, Іран є країною з 90-мільйонним населенням, де руйнування такого масштабу неможливі. Генерал зазначає, що за даними розвідки, антиурядові верстви населення Ірану активно співпрацюють із союзниками, передаючи координати постів «Басідж» та інших силових структур, сподіваючись на падіння режиму внаслідок військової поразки.