Екологи Нижньодністровського парку розвінчали міфи про небезпеку місцевих змій
У плавнях, на глиняних урвищах, сухих схилах та узбережжях лиманів Нижньодністровського національного природного парку вирує приховане життя унікальних плазунів. Фахівці заповідника наголошують, що всі місцеві представники лускатих є абсолютно неотруйними і самі гостро потребують людського захисту та розуміння. Щоб допомогти подолати поширені страхи й упередження, адміністрація парку пропонує ближче дізнатися про специфіку цих дивовижних створінь.
Найвідомішим мешканцем тутешніх місць є вуж звичайний. На заповідних територіях його можна зустріти у двох різних візуальних формах. Перша — це класичний та всім знайомий варіант із виразними білими, жовтими або помаранчевими плямами-«вушками» на потилиці. Друга ж форма, відома як перський вуж, вважається рідкісною морфою, яка замість яскравих цяток або на додачу до них має дві світлі поздовжні лінії вздовж усього тулуба. Обидва види є абсолютно лагідними та ніколи не виявляють агресії до людей першими.
Іншим повноправним господарем водойм є вуж водяний, який майже весь час проводить у дністровських водах та лиманах, полюючи на дрібну рибу і жаб. Через відсутність характерних жовтих «вушок» та специфічне оливкове або сіре забарвлення з темними плямами у шаховому порядку люди часто помилково та несправедливо таврують його небезпечною «шахматною гадюкою» і знищують. Насправді ж водяний вуж не має отрути і є чудовим безневинним плавцем.
Поруч із ними на сухих ділянках та степових схилах парку можна зустріти каспійського, або жовточеревого полоза, який є однією з найбільших змій у Європі та занесений до Червоної книги України. Цей величний плазун має войовничий характер і у разі небезпеки може голосно шипіти та робити різкі випади у бік людини. Проте така поведінка є виключно захисною реакцією на переляк, адже полоз також неотруйний.
Екологи закликають під час зустрічі з будь-якою змією на риболовлі чи прогулянці не панікувати, не намагатися її прогнати чи скривдити. Достатньо просто зупинитися і спокійно відійти на кілька кроків назад, дозволивши плазуну першим сховатися у траві чи воді.
